День 1.
Всю ніч майже не спала,
Все думала про нього.
Прокинулася, встала,
Без сили,до знемоги.
Навпомацки до кухні,
Відчути запах кави,
Ці стіни прямокутні,
Мене уже дістали.
Скоріше вже в дорогу,
І музику у вуха,
Послухати тривогу,
Подумать : "Відчайдуха".
І їхать,їхать,їхать,
Подалі від буденності.
І знов кудись заїхать,
У місто до таємності.
Почути рідний голос,
Потонути в обіймах,
Привіт, мій мегаполіс,
Нарешті стала вільна.
День 2.
Триматися за руку,
Поцілувати скроні,
На децибелах звуку,
Згоріти у полоні.
Пронизувати сутінки ,
Звуками кохання,
І слухати обіцянки
Звечора до рання.
Заснути і прокинутись
На рідному плечі,
Спробувати кинутись,
Кудись втекти вночі.
Подумати, вернутися
Без тебе я - не я.
Лягти і пригорнутися,
Як мама до дитя.
День 3.
Зустріти новий ранок,
Від сонця за вікном,
Побачити сніданок,
І тебе за столом.
Поїхати у місто,
Де леви зустрічають,
І пани урочисто,
Свій капелюх знімають.
Зайти в якусь кав'ярню,
Замовить філіжанку,
Почуть весняну пісню,
Гарну таку парижанку.
Проїхатись у трамваї,
Почути славетне: "Прошу".
Вже сонце у небокраї,
Я тіло в кімнату заношу.
День 4.
Сьогодні мали б прощатись,
Та бачу тебе я поряд,
Немає часу лишатись,
Та притягує так твій погляд.
Міцно-міцно стискаю в долоні,
Твою найніжнішу руку,
Губи мої стали солоні,
Не пущу у стосунки розлуку!
І ти їдеш вже біля мене.
Твої очі як зорі блищать,
Моє серце неначе скажене,
Мої ноги зрадливо тремтять.
Ти шепочеш на вушко: "Кохаю".
Поцілунком кажу: "Я теж".
Запах тіла твого вдихаю,
Ми заходим за рамки меж.
День 5.
Вже сьогодні у другому місті,
Хтось запалить нічні вогні.
Ми з тобою зниклі безвісті,
Як машини оті вдалині.
Важко стало ураз так дихати,
Наші душі сплелися в одне,
Я боюся Пристрасть сполохати,
Вона горда, візьме і піде.
Швидкий темп і натягнуті м'язи,
Так здається, що зараз злечу,
Примітивні ідуть якісь фрази,
Все,не можу!До хрипу кричу.
Ти цілуєш мене у шию,
Більш нічого не хочу- це рай.
Я для тебе душу відкрию,
Все що хочеш собі забирай.
День 6.
Та як кажуть : "Щастя-не вічне".
Навіть казці приходить кінець.
Знову чую у грудях ритмічне,
Мелодію наших сердець.
Знову стою на платформі,
Стараюсь стримати біль,
Знову щоки стали солоні,
І шепочу крізь сльози : "Ти мій".
Ти витреш рукою сльози,
Тихо скажеш: "Рідненька,не плач,
Тут немає жодної загрози,
Так,я їду за це ти пробач.
Але знай, я до тебе повернусь,
Щоб не сталося, ти тільки чекай,
Я життям тобі своїм поклянусь,
Найдорожча у світі - ти, знай".
Обійняла,поцілувала,відпустила.
Буду коханий чекать.
Я ж у Бога тебе просила,
Тепер буду думками оберігать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330063
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2012
автор: Катерина Пташка