Єство

Я  вже  не  можу  більше  терпіти…
Розум    хмліє,  серце  буде  кипіти,
Тіло  не  мліє,  а  як  загорить.
Не  можу,  не  можу  дуже  кипить.
Візьми  мене  всю  випий  до  дна,
Я  нетерпляча  і  я  вже  твоя.
Чом  ти  не  чуєш  прохання  мої  ?
Я  тебе  хочу,  а  ти  мене  ні!
Що  ж  це  за  світ?  Де  я  живу  ?
Хто  заспокоїть  душу  мою  ?
Хто  зрозуміє,  що  хочу  тепла  ?
За  одну  ніч  життя  віддала  б.
Так  це  прохання  жіноче  єство  
Мені  не  соромно  мені  все  одно.
(29.01.2008  р.)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330084
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2012
автор: Цимбалюк Оля