Нарешті дощик… Справді благодатний!
Тихенько, лагідно шепоче до трави
І пестить листя. Хочу прислухатись,
Бо він – як Ви…
Такий жаданий, трепетно мрійливий,
Він теж сюди примандрував здаля…
Вслухаюсь в дощ, сміюсь йому щасливо,
Як чую в його шепоті «моя»…
А дощ іде, відкапує хвилинки,
Полоще листя(от якби й думки!),
Збираючи у локони краплинки,
Чекаю Вас, далекий мій такий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330094
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.04.2012
автор: Журавська