Стоять ще вежі, стіни кам’яні,
А низ – порослий в бур'яні
І шпарки-нірки поміж ними,
В негожі і паскудні днини.
Туди сховалися думки,
Їх віднесли гріхів струмки.
Немов втекли від карми стрілу
Однак, Перун їх перестріне.
Бо в шпарці виходу нема.
Проникне і туди карма.
Із радощів – в глибокий сум.
Відплата, чи сліпий Фатум?
Чи дивна гра надвищих сил?
Що покривають небосхил.
В шаленому азарті ігор
Тартар і рай прочинять віко.
Гроза вперіщить, вжарить грім
І зникне людство в протязі нічнім…
2011 р. 15.04. 20.22.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330193
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2012
автор: Ярослав Дорожний