Чи відстані не знають, що тривожно?
Що плаче щастя, боляче так плаче...
Про нас укотре вірші пишуть грози,
А я між ними знов шукаю значень...
Душа болить, тривожить і не вірить,
Що кожен день даватиме надію.
Хай що буде, хай скільки недовіри,
А серце лиш з Тобою молодіє...
Мене болить, повір, безмежно страшно
Втрачати мить, що в серці найцінніша.
І вже здаюсь... І страх чомусь невчасний...
Та Ти мені у світі найрідніший...
І хай би скільки ран було у серці,
Гірких оском у зболених рядках...
Прощай мені, хоч, знаєш, недоречно...
Бо в осінь знов ввірвалася весна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330585
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2012
автор: Весняна Осінь