Вода-
то блискавка
і грім,
Веселка над чолом моїм!
В Храм Правди ,Боже, приведи:
Ми теж складаємось з води!
А розкладаємось в воді
Чому тоді?
Та гримнув грім! –
закрию вікна,
Бо щось не те іще базікну…
Бо про святе могуття вод
Не варт молоть на сім підвод!
Бо води близькі нам і рідні:
Березові й навколоплідні…
Стікав
червоною
водою
Мій рід не раз в час бід,розбою…
І в вірш мій затекла вода
Трагічна,
вічна,
молода.
Води багато,скаже критик?
Скажу,
що вірші варт би пити!
Слова рядків,
скажу не те ще,
Душі моєї Водохреще!!
І ще:
люблю не водевілі -
Люблю ліси відгрозовілі!
Травневих райдуг акварелі
На щастя
на міста,
на села!..
Пора!
Пора родитись одам
Святим і
вічно чистим водам!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330667
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.04.2012
автор: СавчукМикола