Дивилась в небо і молилась,
Завмерла й тихо снігом вкрилась,
Блакить небес зайшла за хмари,
Душа пірнула в темінь й мари.
Не йняли віри вже надії,
Та серце краяли ще мрії,
Реальність все сильніш душила,
Біль в серці щирість розкришила.
У квітах щедрості й покою,
Лежала й дихала тобою,
Тебе в реальний світ втягнула,
Про те, що мрія ти – забула.
Прозорий погляд в ніч дивився,
Тепер хтось інший там молився,
Сліди брудні в душі лишились,
Сльозами навіть не відмились.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2012
автор: София Фрунзе