Ви думали що мене вбили
Своїми зрадами й брехнею.
І що інтриг жорстоких брили
Навік закрили під землею.
Та серце витримало болі
Душа назло вам не зламалась,
Мов пісня, вирвалась на волю
І ще ясніше засіяла.
Тепер я знаю хто ви дійсно,
Яка ціна на ваші душі.
В житті із правдою вам тісно,
За гріш нап’єтесь і з калюжі.
Та вам пора б давно збагнути,
Що є на все межа і міра.
За кожен гріх – важка покута.
Й не допоможуть лже-офіри.
Та Бог всевидящий над нами!
Він бачить праведне і грішне.
Самі впадете у ті ями,
Які копаєте для інших.
14.04.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330732
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.04.2012
автор: тарпик