Всі ми люди, живемо на світі,
І гадаємо ні про що.
Хтось кохання дарує людині,
А хтось просто дарує ніщо.
Всі ми люди, і люди різні,
Хочемо досягти мети,
Є дурні, тупі й ненависні,
А є люди такі як і ти.
Я не знаю як терпить планета,
Нас усіх людей на собі.
Дехто хоче піднятись до неба,
Дехто має спочинок в землі.
Може більше нічого й не треба,
Світ втомився, дав волю брехні,
Дехто хоче піднятись до неба,
Дехто має спочинок в землі.
Світ втомився дивитись на сльози,
Кожен день мовчазно чекати ,
Поки людство вийде з неволі,
Світ кричить, він не може мовчати.
Світ втомивсь, втомились і люди,
І не видно рятунку ніде.
Світ втомився вірити в чудо,
Але знає - добро іще є.
Ідея взята з вірша Аліни Коваленко "Мир устал".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330831
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 16.04.2012
автор: Стеблина Максим