Розбуди мене на світанку, коли перша пташка заспіває, зустрічаючи новий день! І я вдихну у себе травень! Вдихну кожною частинкою усього мого розніженого тіла, ще сонними повіками і вловлю його запах! Той свіжий аромат, яким можна насолодитись тільки тоді, коли прокидається перша пташка і вітає весь світ!
Її голос підхоплять сотні пташиних голосів. І весну прославлятиме вже цілий хор! А я буду слухати божественний спів і на мить уявлю, що потрапила у рай. Хіба може бути щось прекрасніше за шелест зелених трав та спів птахів у квітучих садах? Коли там ледь чутно дихає вітерець і обережно торкається віток, які погойдуються, погоджуючись із ним, з кожним його рухом та тихим нашіптуванням лагідних слів про весну, про любов, про спокій.
У цьому вранішньому спокої народиться сонце. Тільки воно вміє народжуватись тихо і спокійно. При цьому, кидаючи виклик небу та землі, запаливши небосхил сотнями червоних вогнів.
Розбуди мене на світанку… Хай ці недоспані хвилини стануть для мене найбільшою і найсолодшою радістю, бо тільки пробуджуючись разом із землею, стаю легкою та сповненою життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330838
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2012
автор: Наталія Ярема