Прогноз на завтра: капне з стріх і носа.
А ще: напевно, з небових очей.
В тім правда боса
і простоволоса:
Усе міняється,
все хлипа,
все тече.
І вік собі сльозив-стікав роками –
Таким був надто тонкосльозим вік.
В моїм каньоні плакав навіть камінь,
Бо і душі камінній хтось допік!!
Віки-
то пасинки жорстокої епохи,
Що слала чорну сотню слізних віх.
Та знаю: витруть сльози
небо,
люди,
строфи…
Неси,моя епохо,
радість,
щастя,
сміх!
Береза,камінь най пускають сльози –
Читаймо у глобальному прогнозі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331052
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.04.2012
автор: СавчукМикола