Лишає час
на серці карб.
А я це зву життєйським скарбом.
Добром таким гордитись варт,
Яке ніхто вже не загарба.
На серці карб-
великий скарб.
І серце вже ,
немов скарбниця.
Не взять той скарб
й на валку гарб,
Та десь він має поміститься!
Нажитий скарб
з тонів і барв
На караван років нав’ючу.
Ось стільки я добра нажив
Тут ,
на торгах життя кипучих!
За чистий скарб
з тонів і барв
Чорти платить збирались щедро.
Та душу чорту не продав
Я у життєвих круговертях!
Вступайте всі
в мій рід і ряд!
І повторіть зі мною це ви:
Не будем,браття, продавать
Ні душ святих,
ні скарб серцевий!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331054
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.04.2012
автор: СавчукМикола