Коли на землю зрОниться сльоза,
Коли вже висохнуть усі надії.
Ти кілька митей в снах своїх згадай,
А я До тебе бігтиму крізь мрії...
Коли тривожно стане на душі,
І раптом в серці- свіжі спілі рани.
Ти не дивись, що в'януть спориші,
Це через сни біжу до Вас з вітрами.
Коли не сила, падаєш, тремтиш
І серце вже не стукає щосили.
Прости цю осінь, веснам теж простиш.
Бо я Тобі життя своє відкрила
І ти на відстані між снів... летиш
І я гукаю сонну й вічну тишу.
Не ті слова, не тим мені щемиш...
(Не знаю чим) і віршів не напИшу...
І знову важко стане на душі,
І знову "Ви" холодне й леденіле
Так рідко в'януть в росах спориші,-
Це серце Ваше щось нагомоніло...
́́́́́́́́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331128
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2012
автор: Весняна Осінь