Поїдемо поговорити з лісом… Поїдемо моя донечко. Відмикаю світанок скрипічним ключем. Все, що завгодно для тебе моя рідненька. Поглянь яке сьогодні чисте небо, теплі промінчики сонця зігрівають твої ручки. Ніби намистинки вилискують твої карі оченята,налиті радістю і теплом. Це остання осінь, останні місяці. Кожен день я проживаю ніби останній,спливають хвилини поруч з тобою. Моя маленька, не хвилюйся, допоки не опаде останній лист із нашої берізки я буду з тобою. Я не покину тебе моя донечко. Зіграй мені осінній плач. Це не плач з горя, це сльози щастя, що в мене є таке маленьке сонечко. Я все б віддала, аби зустріти ще один світанок з тобою. Заплести косички, поцілувати і піти на прогулянку в парк. Скільки спогадів залишиться на його алеях з палючим ароматом осені. Зіграй… Лунає музики акорд, тремтіння струн, тремтить останній лист. Цей лист моя надія - надія на життя, яке минає занадто швидко, щоб ми мали право його марнувати. Останні відлуння - хвилини. Я милуюсь тобою моя зірочко, музо, моє натхнення. Нажаль час сплинув, ось і останній листок зірвався з холодних віт. І тільки музика розвіє цю печаль, як жаль…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331255
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2012
автор: KiaMyr