Ще назва є, а річки вже немає...
Ліна Костенко
Ще назва є, а вже села немає…
Хоча чому? Пропали лиш стежки.
Все, як було. Сюди ще прилітають
За звичкою гніздитись ластівки.
Похила хвіртка, на ставочку кладка,
Барвінок під причілком вікном,
На плоті глечик, під жасмином лавка,
І вишні наливаються теплом.
Косилось, сіялось, любилось і прощалось,
Знаходили, губили, берегли,
Сміялись, плакали, родились, помирали-
Які віки? Хтозна, які віки…
І чи колись відкриється нащадкам
Загадка не засипаних Помпей?
Моя ти яблунько, моя простенька кладко,
З ким доживете ви? Чи без людей?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331266
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2012
автор: Журавська