…

Самотня  ніч,  блукаючи  над  прірвою  
що  поглинає  спомини  і  почуття  
вже  не  ронила  сльози  тільки  іноді  
від  холоду  здригалась  бо  була  зима.  

Вона  якраз  з  зимою  не  поладила  
не  догодила  чимось  біла  ніч  
хурделиця  їй  коси  гладила  
сніжинки  непристойно  так  спадали  з  пліч...  

Коли  не  вистачало  слів  і  гордості  
вона  топила  у  мовчанні  свої  сльози  
і  безпритульною  на  дні  ховалась  в  мороці  
бо  на  поверхні  лютували  вже  морози...  

Вона  понад  усе  любила  день  
котрого  не  судилось  їй  пізнати  
ніколи  не  почує  він  пісень  
які  втомилась  вже  йому  писати...  

Самотня  ніч  із  мокрими  віями  
просилася  якось  в  мою  весну  
"Куди  ти  з  хтивими  надіями?  
Його  тобі  ніколи  не  прощу"..........

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331336
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2012
автор: Lyubow