Гнат хвалиться у Івана:
- Був я у столиці...
Той його перебиває:
- Знайшов чим хвалиться!
- А там всюди іномарки,
висотні будинки,
ресторани, дуже в піру,
клуби для спочинку...
- Але то мені не дивно,
я і так то знаю.
- Ти мене вперед дослухай,
слухай, як буває:
Ти гуляєш, походжаєш
і побачив гробик...
І ти плачеш, аж ридаєш,
бо тут лежит Бобік.
Шо, не віриш? Я не брешу!
Ти чого вдавився?
Там в столиці цілий цвинтар,
шоб я провалився!
Іван каже:
- Я і моя
в хаті мухи б'ємо -
то ми шо ховати маєм
кожну з них окремо?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331370
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2012
автор: Віктор Фінковський