Раптово, дивно, недоречно
На зелень сніг вночі упав
І над гніздом своїм лелечим
Наметом крила птах розклав.
То гляне вниз на змерзлі трави,
То вгору дзьоб свій підведе…
Чому ж ти, веснонько лукава,
Отак обманюєш мене?
В гнізді появиться малеча,
Їй треба їжі і тепла…
Кричить, кричить душа лелеча,
На щось надіється вона.
Своєму мудрому інстинкту
Довірив серце юний птах…
Тепер знесилено дрижиш ти?
Буває, птаху мій, і так…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331441
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2012
автор: Журавська