Закриє браму ангел. Все. Фініта.
Прийшов вже час піти. Залишити цей світ.
Для мене, гостя в цьому світі.
Нема вже місця. Тільки заповіт
Прийдешнім. Лиш складу й піду вже, досить.
У невідоме. В протилежний бік ріки
Я попливу. Хай течія заносить
До виру, де вже щезну навіки.
Я поспішав. Я все хотів так жити…
Та марно гаяв десь години, ночі, дні
У чергах все не мав коли радіти
Дню, що настав. Лиш снилася мені
Країна мрій. Великі сподівання!
Що враз мене охоплять, пригорнуть,
Оцінять устремління і старання
І до життя наснаги додадуть
У світі, що не знає смутку, ні печалі,
У світі рівності, свободи і добра,
Знайду себе і попрямую далі…
Та мрія лише мрією була…
В борні виснажливій з пустими вітряками
Буденних і земних суєт
Я брів лишень пустельними шляхами
Я йшов руїнами з замету у замет…
І все ж спасибі. Мудрість настає.
Запізно трохи, от хоча б за мить
Для поколінь, що йдуть – повім, як є
Пораду дати, що в душі болить :
Не тратьте час, - радійте повсякденню,
Із буднів свято сотворіть.
Творіть добро, людей любіть
І бережіть любов. Вона зігріє…бо вона – прощення.
12.10.2010 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331455
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2012
автор: kriwoy