Твоє мовчання порівнять із морем,
із шквалом хвиль над ними крики чайок.
Бурі емоцій і страшного грому,
ховаюсь у пісок від дощу проливного.
Коли мовчиш,в квартирі студ і холод,
вікно прихилене,гуля у домі протяг
Неспокій,заховатися б в шпарину,
відвернешся:" У чім моя провина?"
Мовчання вкупі хвилини, години.
І хвиля цунамі на берег родинний
Залиє , стихія руйнівна непоправна.
Мовчання страшніше від крику, віддавна відомо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331515
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2012
автор: Вразлива