Я - солдат, що боровся за Ураїну,
І куля ворожа над лобом свистіла не раз
Я вбивав ворогів у люту годину,
Щоб здобути час мирний українці для вас
Я - солдат, що провів останній бій на Дністрі,
Я - памятаю ту воду темно - червону,
За життя моє боролись днями лікарі...
Зозуля кувала, що повернусь додому...
Я - солдат, я одужав... загоїв всі рани,
Та знову пішов в ліси наших рідних Карпат,
Залишилися тільки від скальпеля шрами,
За які віддячив ворогу мій автомат
Автомат мій косить ворогів немов коса
І німців, і чортів зі звьоздами на лобі
Червона вранці сходить уже давно роса
А сьози материнськи на чийомусь гробі...
Не плачте мої сетри, не журіться мамо, -
Ваш син йде знову у кривавий бій,
Ви не чекайте скоро з лісу партизана,
Та знай, що повернеться син ще твій...
Автор: Назар Гузій 19.04.2012.р. ©
[Жодну з частин даного вірша не можна копіювати або відтворювати в будь-якій формі без дозволу автора]©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331771
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 20.04.2012
автор: Назар Гузій