Встало сонечко раненько,
Посміхнулось щиро,
Виспалось собі гарненько,
Подивитись мило.
Заглянуло в озерце,
Бачить свою вроду,
Хто це, хто це?
Зазирає з того краю в воду.
Так це братик місяченько,
Не пішов ще спати,
Привіталося щиренько,
– Добрий ранок, брате!
Той ліниво посміхнувся,
Протер свої очі,
Я всю ніч світив, трудився,
Тепер спати хочу.
Тут взялася десь хмаринка,
Місяця сповила,
Мов маленьке немовлятко,
Спати положила.
Під дубом на пеньочку,
Зайчик сів у холодочку,
Розігрався, задрімав,
Аж до вечора поспав.
А прокинувсь, що за лихо,
В лісі стало тихо-тихо,
Все дрімає ніч іде,
Зайця сон лиш не бере.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331818
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 20.04.2012
автор: Антоніна Грицаюк