Не кличте мене, мої любі
Не плачте за мною, птахи
Була я неначе голубка
У клітці чужої руки
Чекала на щирість і ласку
Чекала обіцяний рай
Та раптом зазнала поразки
Надія на той небокрай
Не збулись найперші бажання
Зірвались у обрій думки
Злетіла неначе востаннє
Із краю чужої руки
То ж дайте мені все відчути
І сонце, і краплі дощу
І як ж я могла це забути
В душі я собі прокричу
Вернутись до неба, летіти
Забути тривоги й страхи
І як пощастить – то збагнути
Чого в серці все навпаки
Не кличте мене, мої любі
Не плачте за мною, птахи
Я більше не ваша голубка
І знаю, що це назавжди
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331851
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2012
автор: Зоряна Ніч