Завчених фраз не хочу повторять.
На попелі сердець не хочу гріти руки.
І хай нам не тривожать тишу круки
В той день, коли надії догорять...
...Коли прийдеш, його зумій кохать.
Віддай тепло долонь, віддай всю ласку.
Нехай це сон, що повторяє казку,
Я не боюсь гординю потоптать.
Навчишся вірності у глибині очей
Іскристих, десь сумних і десь тривожних.
Ти знаєш, як сміється вія кожна,
Захована дощами від ночей?
Завжди будь поруч й полюби без мір.
Зроби для нього те, що я створить не сміла.
Забудь про заборони... Я так не зуміла.
Повір його очам й словам повір.
Його надій і мрій в потоці не згуби,
Як будете іти у річці долі вішній.
І що би не траплялося на цій планеті грішній,
Люби його навік... Без мір люби...
19.06.07
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=33190
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.07.2007
автор: morssa