Якщо твої очі я бачу навпроти,
Втрачає все сенс, навіть час зупиняється,
Коли відчуваю я вуст твоїх дотик...
Усі мої дУмки в клубок заплітаються.
У цілому всесвіті вдвох ми існуємо,
Смак насолоди зміняє агонію,
Коли ми разом, навіть інколи чуємо,
Як дощ награва свою дивну симфонию.
Моменти такі, як казкова історія,
Від реальності втеча, зависливих поглядів,
Не потрібна закоханим ця аудиторія,
Нам достатньо на двох спільних радісних спогадів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331923
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2012
автор: Блуждающий Ветер