Сплять могили.
Пік ночі півень проріка.
Холодний місяць- сонце вили-
Їй гребінь в коси утика.
Зеленоводдю кіс русалки
Так личить місяцева мідь,
Що задивується з-за хмарки
Печерний первісний ведмідь!
Крізь далі зможу подивиться,
І все освітиться тепер:
Втекла на небо Ведмедиця
З неандертальських ще печер.
Її би першолюди вбили,
Ніхто би й оком не моргнув.
Й аркан мисливців вкрай щасливий
Кружляв би ніч довкіл вогню!
Нічне холодне сонце танці
Мисливські добре пам’та.
…Впав камінь з рук неандертальця,
Де дух минувшини вита…
Ті звіра в небо відпустили,
Що оберталися в людей.
Нічне одвічне сонце вили
Вітать Ведмедицю іде.
Примітка:Вила-русалка. За міфами слов’ян.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332261
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2012
автор: СавчукМикола