Комусь чужа, а мені рідна,
Комусь ворожа, а мені свята,
Людьми святими вона плідна,
Що на Русі лише одна така!
Ворота ада не здолали
Цю церкву, хоч були тяжкі часи,
Вогнем, мечем вірян лякали,
Ксьондзи чіпляли різні ярлики.
Пройшла через горнило воєн,
Спустошень та всіляких потрясінь,
Давали міць її устоям
Бог, Богородиця, сотні святинь.
Церква свята у настановах,
Догматах, що від перших християн.
Ісус Христос – її основа,
А сім соборів це її штурвал.
Свята у молитвах, відправах,
Де різні нації – одна сім’я
Зливають голоси у лаврах,
Звеличують в серцях Боже ім’я.
Свята, бо грішних нас приймає,
Допомагає донести свій хрест,
Нас в покаянні обновляє,
Щоб добре скласти нам життєвий тест.
Свята в своїх Богослужіннях,
В наспівах, що доходять до Небес.
В ній відчуваю я спасіння,
Духовну радість, що Христос Воскрес!
Комусь чужа, а мені мати,
Хоча і вередливе я дитя,
Її не хочу я зрікатись,
Вона веде до вічного життя!
22.04.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332345
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.04.2012
автор: С.Плекан