Сиві скроні, замислені очі,
Філософія світу в думках.
Сльози страху рясніють щоночі,
А на ранок в’язання в руках.
Кіт пухнастий дріма на колінах,
Теплі капці на хворих ногах.
Не рясніє червона калина
На старечих пошерхлих губах.
Валідол: у повітрі лікарня
Замість звичних парфумів вита.
Вся у зморшках, по-своєму гарна
В павутинні прожитих. Свята.
Голос тихий і руки тремтячі
Довго фото гортають старі.
Знову сльози лилися гарячі:
А колись ми були молоді…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332538
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.04.2012
автор: Міщишина Христина