Горіли слова, попеліли,
жалили іскрини їх,
склепіння церков чорніли,
тріскали лики святих,
метались розхристані тіні,
шипіла об жар вода,-
вмирали книжки безцінні,
і всесвіт за ними ридав...
*
Крутилося веретено,
сукало років шнурок,
мінялось в руках знамено,
смертно клацав курок,
спинались на ноги діти,
вростали у грунт діди –
і мудрості самоцвіти
знов склалися в книг ряди…
*
Змила сліди пожежі
дощів і туманів їдь, -
лиш плаче годинник на вежі
дзвоном кількох століть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332579
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2012
автор: Антошка