Темно.
Ворота в ніч, в небо…
І зорі пишуть чарівну поему
Ліричну, без початку і кінця…
Ніч витрясе з торбини
Пахучі смолами клейкі бруньки,
Розгорнуті доріжки і містки,
Безсонні каганці на підвіконні
І тисячі очей закоханих у зорі
Поринуть у політ
За горизонти мрій...
Тепло…
Торкаюсь дивного видіння.
Кудлатий пес вкладає підборіддя на мої коліна,
Щоб погляд ом журливим
У душу проникати неодмінно.
Вологий ніс ховається в долоню,
Мов равлик у затишну мушлю…
Я казку чухаю за вушком,
Аби продовжити щасливу мить…
Як сторожко дрімає серце.
Щоб не проґавить,
Щоб не забаритись
Подати хліб і сіль,
Чи кухоль молока,
Чи просто змити бруд
З твоїх підошов,
Або цілунком відімкнути порожнечу…
Заповнити твоє єство теплом.
Напитися тобою…
Так, безперечно, чатує серце сю ніч на любов.
24.04.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332692
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2012
автор: gala.vita