Осінній трунок

(Низка  танка)

       *        *        *  
Суєтиться  білкою  жовтень,
Мишею  листям  шурхотить…
Сивий  падолист  щуром  старим
Буде  гризти  нудьгу.
Осінні  сутінки.

       *        *        *
Воля  –  то  марево
Ми  шукачі  привидів
Але  надія
Ще  жевріє…
Яка  ж  ця  осінь  холодна!

       *        *        *
На  околиці  року  –  ліс.
На  околиці  селища  –  очікування.
На  околиці  часу  –  матерія.
На  околиці  сущого  –  нескінченність.
На  околиці  буття  –  ми.

       *        *        *
Крізь  погар  будемо  йти,
Крізь  марево  попелу,
Крізь  почорнілі  сніги
До  нової  весни...
Падолист.

       *        *        *
Блукаємо  шляхами.
Навіть  Чумацькими.
Та  кличе  повернутись
Додому,  до  хати
Хрест  на  узбіччі...

*      *      *  
Літом  ласкавим
Споглядав  життя  мурах.
Заснути  б  з  ними
Цієї  осені  понурої
У  лабіринтах  темряви…

     *      *      *
Згасив  би  свічку
Назавжди.
Але  занадто  згусне
Вічна  темрява
У  світі  людей…

     *      *      *
Очищуючи  свідомість
Від  непотребу  старого
Пробую  стати  собою.
Але  не  судилось!
Старе  горище.  Думки.

     *      *      *
Небо  споглядав.
Спокій  порушив
Птах  залізний,
Що  з  неба  впав.
Гуркіт  вдалині…

     *      *      *
У  старих  озерах
Забутого  краю
Оселитись  хочу
На  дні…
Знову  осінь.

     *      *      *
Назбирати  б  клаптики  часу
Пошити  б  із  них  вітрила
Поплисти  б  у  нескінченність
Де  з  вічності  варять  трунок...
Осінні  дні.

(Світлина  автора  віршів.  Деякі  танка  неканонічні.  Мало  би  бути  5-7-5-7-7.  Даруйте...)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332712
Рубрика: Рубаї, хоку, танка
дата надходження 24.04.2012
автор: Артур Сіренко