Её манера - коготками по душе,
Её стихия - ледяное пламя.
Її "колись" - не тi, що "може" та "невже" -
До тих "колись" вона iде роками!
Её признания не стоят и гроша,
Её мечты лишь Музе угодили.
Її жива незаплямована душа
Здiймає ґвалт у кам'яному тiлi.
Оно привычно отвечает суетой,
Послушным эхом мыслеформ бредовых.
І серце раптом тихо каже: "Ти - не той...
Не той, що згубить, пригубивши слово."
(20.04.2012)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332783
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 24.04.2012
автор: Мантіхора