Проміння ніжне сиплеться з небес.
Довкола все таке легке і світле...
Вона змінилася - і, ніби світ воскрес.
Вона змінилася - і все тепер розквітло.
Блакитний погляд стомленого неба
Дивує ясністю озера, і мене.
Я дихаю весною. Це потреба.
Вона до літа в мене не мине.
Вже розпустила свої свіжі коси,
Спинила холод вірними устами.
Неначе бісер - погубила срібні роси.
Неначе бісер... Під Весняними ногами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332894
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2012
автор: Svetok