Усе змінилось, тобі я не потрібний,
Та ти мовчиш не кажеш про це мені,
Я знову сам в собі закрився,
І ніколи більше не скажу люблю тобі.
Пробач ,хоча чого себе картаю,
Я просто минула та помилкова історія твого життя,
Я просто той, який не мав писати,
Тобі про свої справжні почуття.
Та я сказав усе тобі відразу,
Тому що я так сильно кохаю тебе,
Я так вірив в те що ми будемо разом.
Та доля розвела наші мости.
Прости мене що так кохаю,
Що думаю про тебе я у снах,
Що весь час ім'я твоє промовляю
Пробач, але моє серце у твоїх руках.
Пробач, що я сказав слова прощання,
Ти думай що я пішов і мене нема.
Та я насправді завжди буду поруч з тобою.
Щоб оберігати твоє життя.
Тебе ніколи не забуду й не покину,
Навіть якщо поруч буде він,а не я.
Я ніколи не зраджу своєму коханню,
Навіть якщо пройде моє життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332989
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2012
автор: Іван Бобітко