Вже упали роси.
Гаснуть тихо зорі.
З-за лісів світанок
Відганяє ніч.
На моїй долоні
Твої теплі коси.
П`ю медовий трунок
Твоїх білих пліч.
Ллеться ранку свіжість
У вікно відкрите.
Перший промінь сонця
Нишком загляда.
Полонила ніжність,
Як же не любити?
Стукіт твого серця
З моїм співпада.
І нема питання-
"Бути чи не бути?"
Твоє сонне тіло
Струменить тепло...
Дарунки кохання
Мені не забути,
Хоч вже пролетіло
Життя,утікло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333046
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2012
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико