Звучи в мені мелодією трав,
Тремти в ударах скореного серця...
Так непомітно ти до себе приручав,
Що ця любов лиш мріями здається.
Пронизуй душу поглядом наскрізь,
Даруй надію на нежданне літо...
В моїм саду осінній бенефіс
Моїх років, без тебе пережитих.
Спини цей час, хоч на коротку мить,
Ця провесінь, мабуть, уже остання...
І хай бринить, нестримно хай бринить
Симфонія спізнілого кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333059
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2012
автор: Просто Тетяночка