Налітаєш, як хвиля на борт корабля,
Але він не боїться цунамі.
Ти дешева й пуста, як ребро від рубля,
Його серце - складне орігамі.
Як же легко отримати збочений дар
Із твоїх, наче демонських, губок,
Але він усвідомив, що це лиш кошмар
Побудований з заздрощів трубок.
Залишайся сама, а він далі піде.
Ти порожня - наповнити нічим.
Хай тебе пустоту пустотун віднайде:
Буде хтось, але лиш пересічним.
Ватерлінія високо, борт, мов стіна.
Не просочишся більше крізь нього.
І твоя надєхидна, отруйна піна
Не схитрує мого вартового.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333155
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.04.2012
автор: Андрій Конопко