не йму віри сучасному - ні богу, ні люду,
бо в руках бога - вуду і грошей запруди,
білокам’яні стріхи і солом'яні мешти,
застрикочене літо і здача без решти,
променади під руку, серенади під репи,
розкріпачені склепи, ордери на науку…
не йму віри! хоч вбийте! слабодухих - катують.
Говоріте. Хоч словом на тьму озовіться.
Пережите - минуле, майбутнє?... Просніться.
Йдіть до дзеркала й бийте щосили поклони,
Це ж бо ви, незнищенні, народу колони!
Роботящі і добрі, вічно юні і щирі,
Незрадливі і вірні, як при Батька могилі…
Що ж бракує вам? Само-єдино-поваги…
Сили в жилах для звершення життєзвитяги.
Та вже досить балачки…
Виходімо із сплячки…
Віра чиниться ділом.
Аби вся не згоріла…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333219
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2012
автор: Хельга Ластівка