Якби з Вас хто знав, що частіш бачу я,
Як це все для мене далеко.
Чому всі дорватися хочуть руля?
Для мене краса - це лелека!
О, гроші, горіть ви у синім вогні,
Згорайте у власнім позорі,
А ті, хто залежні над ними стогніть,
Щоб знали усі, де тут хворі.
А слабкість не в тілі, вона у душі,
Бо рабство буває нікчемним.
Бо цар, він нерідко живе в шалаші,
А ти є багатим, та темним.
Помреш, не дізнавшись в чім сіль у житті,
У чому ти щастя знаходиш.
Ти радощі бачиш не в тім, що хотів,
Впусту по Землі цій відходиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333252
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.04.2012
автор: Андрій Конопко