Диптих на сполох
І
У прип’ятські плавні вдивлятись боїться,
де гнівно дрімає чорнобильський монстр,
в постійному страхові люд український.
Невже техногенний гряде голокост?
А владна верхівка рече панацею…
І не поспішає…
Є вдосталь грошви
лишити швиденько сплюндровану землю.
У рідному пеклі зостанемось ми.
Приречені молимось хамелеонам.
ПОРА СПОРУДИТИ НОВЕ УКРИТТЯ.
На купол же стільки потрібно мільйонів!
А монстр як проснеться!...
І що – каяття?
То як же спасатися від катастрофи?
А небо ж давно показало одвіт.
Тут строфи безсилі.
Кінчаються строки,
чимдуж городити від вибуху світ.
І правлять магнати.
І стогне Чорнобиль.
І пруть за кордон «грошові лантухи».
І влада багата люд гнобить і гнобить.
І нікому монстру латати боки.
Про ниючу рану згадає тоді лиш,
як стане просити в Європи кредит.
Доляри – розкраде, дуляри – поділить.
Й давай з обіцяцянок тин городить!
І знову вестиме кампанію люту.
Сіромо, не пнися, кричи а чи вий…
Гряде голокост українського люду.
Завмер у чеканні народ, ще живий.
2
А з іншого боку, мо’, страху не ймемо?
Ми вже і боятися втратили сенс.
І що головніше. – не знаєм, напевно.
Чи КаПееСеС, чи еСеС, чи лиш секс.
І голод, і війни, і рабство, й гулаги –
всього набоялись.
Вже в зонах – курорт.
І віру міняли. Міняєм булави.
Не родяться діти. Чи ж буде народ?
Який урожай ми ще будемо мати,
коли вже й не сіємо?
Понад усе
на нашій біді на живеться прагматик, –
заморським купцям попаде чорнозем.
Чимдуж процвітає золочене свинство.
А свита нахабна жере та гризе.
Арійським нащадкам гряде самовбивство?
Хвоста підібгавши, втече фарисей?
Блукаємо й досі в пустелі ілюзій.
Затьмарює очі диявольська мла.
Щезають народи.
Я Бога боюся.
Якби ж при житті справедливість була.
Скалічені долі, скалічені душі.
Чи буде прощення?
До суду приходь.
Прагрішні усі – і теперішні, й бувші.
Чи буде байдужих спасати Господь?
Судилося небом, – наш дім – Україна.
Як мало в нім віри у завтрашній день.
Бо зверху – байдужість,
а знизу – терпіння.
Усім неодмінно розплата гряде.
2002
Олександр Печора
(Ромоданець)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333314
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА