Слово Чорнобиль, нам страшно згадати
І час затирає зчорнілі сліди.
В печальній задумі стурбована мати,
Синам постарілим, як може годить.
Наш край, чи країну, чи може усесвіт,
Здоров’ям своїм рятували вони.
Степами розноситься стомлений клекіт
В повітрі туга із сльозою бринить.
Спустошені землі, забуті могили,
Ціна за героїв знеславлений труд.
Їх душі у небі надію лишили,
Уклін і подяку приносить їм люд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333384
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.04.2012
автор: Любов Чернуха