Крізь вітражі мінливі хмари
Високе сонце випромінює
Серп
неві
пер
пен
дику
ляри
На обрієву ізолінію.
Вник учнем в Божі теореми,
Де всім і кут, і час відведено,
Щоб геометром стать недремним
В ліро-математичних зведеннях.
Вже по теплі, бо вже по Петрі є,
Та все життя собі надіюсь
У ліро-бого-геометрії
Знайти кут альфа, щастя сінус.
Шукать не хочу паралелей
Ні пісні-долі, ані гідності,
Щоб не покрить сумним веселе
У передднину суду, звітності.
Усе на часі: гео, біо, астро,
Небес дари, душі нерівності.
Тут щастя кут, де квітнуть айстри
У мить серпневих неймовірностей!
Це – півпримирення, мов марення,
Із часопростором предвічним.
Знаннями Божими одарений,
Я ставлю крапку, наче свічку.
Бо з крапки-старту штих-пунктирами
Пора сягать у невідоме.
Лелекою з старого дому
У тридесяте царство вирію.
Тому не крапку ставлю кому!
Крізь вітражі мінливі хмари
Високе сонце випромінює
Серпневі перпендикуляри
На обрієву ізолінію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333582
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 27.04.2012
автор: СавчукМикола