Буть осіянним промінням прозріння
Шанси малі(десь мільярд до одного):
Сонце ніколи не бачило тіні,
Люди ніколи не бачили Бога!
Страхи вродились у холоді й спеці.
Страхи згоріти,втопитись, померти…
Страх не потрапити в рай,а у пекло…
Страхи-то пси-обереги від смерті!
Страху прокляття величне і горде;
То-жалюгідне,цинічне,убоге.
Те,в людині пробуджує чорта,
Те,що в людині утверджує Бога.
Світ запавучує пиха і гордість-
Ветхі аннали приходять в негожість.
Рано іще говорить про безчортість.
Повне безстрашшя-абсурдна безбожність!
Буть вище тьми-ось бажання єдине.
Жаль ,що у істин зелені ще гронця:
Сонце щоденно торкає людину
Ту, що не може торкнутися сонця.
Жаль,що керують людиною страхи- -
Люди б на сонці гніздились,як птахи!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333583
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 27.04.2012
автор: СавчукМикола