Полем котиться без зупину,
Жмут трави пересохлий влітку.
Стихне вітер – стоїть хвилинку,
Топчуть зливи, немов сирітку.
Не сиділося в рідних землях,
Дух країв не пішов на користь,
Тепер колеться в гострих тернях
І від болю тривожить совість.
Не тримало коріння міцно,
Ти не винна у цьому, доле,
Що не може пройтися гідно,
Своїм шляхом – перекотиполе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333613
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.04.2012
автор: Любов Чернуха