Я мчу крізь дощ своїм велосипедом,
Долаючи завісу водяну.
А вдома, вкрившись ковдрою, чи пледом,
Про щось хороше мріяти почну.
Сімейна гавань... Затишок від шторму
Бурхливого, тривожного життя.
Лиш тут приходить у буденну норму
Шалений пульс мого серцебиття.
Горить спокійно вогнище сімейне,
Любов"ю вірною нам душі зігріва.
Нехай Господь недоленьку відверне,
Хай мати над колискою співа.
Промчать літа баскими рисаками -
Згадається колись, на схилі літ,
Як діти йшли, прощаючись з батьками,
Одне за одним, в невідомий світ.
Чекатимуть удома мама й тато,
Розлуки біль тамуючи в трудах.
Нечасто будуть діти завертати
У затишок родинного гнізда.
І буде виглядати з-за дивану
Велика лялька, з бантом у косі
З надією,що хтось-таки дістане
І їй секрети виповість усі...
На крилах мрії в далечінь ширяю,
Пора й до праці - дощ перешумів.
Своїй сім"ї з любов"ю довіряю
Тепло душі, що зберегти зумів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333773
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.04.2012
автор: Дощ