(пробачте дієслівні рими... А хто безгрішний? :))) )
Змовкли щебетання, бджілок звуки…
Запустило в поле вогкі руки
Сірі, мов сови безшумне пір’я,
Тихе й полохливе підвечір’я.
Синьоокі волошки шукало,
Небо з них дбайливо виплітало.
Полини в’язало охайненько
І здійнявсь віночок – місяченько,
Ще й з ромашок, зірочки зробило.
Все в горі над степом розстелило.
Налетіла чорна тут хмарина ,
Вайлувато-смоляна перина,
Наробила майстрові клопоти.
Зіпсувала гарної роботи:
На кохання з вітерцем гадала,
Зірочки обскубла й покидала.
Стала навіть місяць куштувати,
Покривилась: - «Трохи терпкуватий!»
Шматувала й сипала над садом,
Той летів до низу зорепадом.
А награвшись подалась до річки,
З вітром смикать верби за косички.
Підвечір’я з розпачу вчорніло
За горбочком у траві присіло,
Пролило росою слізки щирі.
Й знов пішло по полю в тиші й мирі,
Степові збирати, диво-квіти
Щоб зірки і місяць знов сповити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333848
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.04.2012
автор: Осіріс