Прорвався лантух сивих хмар,
Крупа дрібна шепоче в листі,
Лякає сутінки плямисті,
Що ладять ніченьки узвар.
Мережить в світлі ліхтаря
Майстриня Осінь візерунки.
Щипає Вітер вишень струнки
Перстом сліпого кобзаря.
За мить, негоді вже кінець,
Лілейна станула утіха.
То Місяць сівши на горіха,
Діру зашив немов кравець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333851
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.04.2012
автор: Осіріс