Повзуть трамваї по залізних рейках,
Летять авто по горбиках доріг,
А ми живем, немов на батарейках,
Видавлюючи з себе істеричний сміх.
Всміхаються з білбордів напомаджені дівчата,
Лунає музика весела у вухах,
А в нас в душі у кожного своя граната,
Яка лишень й чекає, щоб зробитм "Бах!".
Щоб розірвати душу на дрібні кусочки,
Які до купи лиш на сповіді збереш,
Не треба нам шукати вихідної точки,
З якої на дрібніші роздереш.
Щоб поділити душу на шматки й уламки
Не треба прикладати надважких зусиль,
Лишень гріхи у неї наскладати, як у банки,
І закатати, щоб не перетворилися у гниль.
Летять роки,стираючи епохи,
І люди на землі усе нові й нові,
Але гріхи не помінялися нітрохи,
Лиш не спішать їх люди видаляти із душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333973
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2012
автор: Катя Фея