Ти поверни до мене осені… спізнившийся
Холодний промінь і залишися загадкою.
Моє німе кіно буде крутити в памяті
Картини, що минулися давно.
Я не заплачу ранками. Бо ти пішов…
І не намокнуть крила під дощами-грозами.
Я витерплю жовтневий падолист…
А ти залишишся старим розмовником,
Який на лаві дерев*яній оселивсь..
Душа у шрамах пошматована, розірвана.
Але її зцілятимеш не ти. Весна…
Я відцвітаю і мені наснилися твої...
Такі п*янкі прощай-слова…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333977
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2012
автор: Нелогічна а*