Ще донедавна поруч був зі мною,
Могла я чути голос, щирий сміх...
Щаслива я, гнівити Бога гріх,
Бо бід не знала в ТАТКА за спиною.
А нині, ніби впали дві стіни,
Що дах тримали у моєї хати.
Не стало дуже швидко мого ТАТА,
Пішов від нас...Сім років восени.
29.04.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334007
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2012
автор: Патара